Смерть і холодна, і гаряча водночас. Смерть — це піт і кров. Смерть, на жаль, єдиний справжній спосіб, який доля вигадала, щоб постійно нагадувати нам, що існує життя.

Для тіла йому потрібна була мінімальна кількість їжі та сукні. Для душі йому нічого не потрібно було. Безпека, увага, ніжність, любов і тому подібні речі, яких нібито потребує дитина, були зовсім зайвими для Гренуя. Більше того, нам здається, він сам позбавив себе їх, щоби вижити.

Кожна людина по—своєму унікальна і гарна.

Брехня — згубна звичка: варто тільки одного разу навчитися, і відразу починаєш лукавити навіть наодинці з самим собою.

Безвихідних ситуацій немає. Вихід є завжди. Коли ж його немає, залишаються віра та надія, які самі й творять вихід.

Так буває, що у дорозі зустрічаються одні й самі люди, оскільки зустрічаються ті, хто подорожує.

Коли відсутня емоційна оцінка, проблема перетворюється на ситуацію, а її наслідки в результат. Серйозне ставлення до життя – найгірша стратегія із можливих.

Навряд чи вороги розгадають наш задум, адже нам і самим ні чорта не зрозуміло.

Я не маю на увазі, що тобі треба їхати на Афон і ставати ченцем. Втім, якщо Господь покличе тебе, це буде чудово. Але не це головне. Не треба йти в ченці тому, що ти самотній і це пригнічує.
Всі ми в цьому світі самотні — і одружені, і неодружені. У кожному разі кожен із нас живе наодинці зі своїм«я». Ти і твоя душа — ви обидва самотні. Але коли ми по—справжньому доторкнемося до Христа, то зрозуміємо: все, що так займає нас у цьому житті, насправді дурні дрібниці, а Єдине, що супроводжує нас у вічне життя, — це Господь.

Розумом я розумів, що мені нема за що звинувачувати себе. Але розум – слабкий захист проти тяжкого відчуття провини.