Вона була весела від природи, і для того, щоб позбавити її цієї якості, однієї позашлюбної дитини було явно недостатньо.

— Бо пам'ять тих, хто лежить у цих могилах, живе недовго. Посадять люди тут якісь рослини і спочатку пестять їх, наглядають за ними і вранці, і вдень, і ввечері. Потім, дивишся, стали заходити сюди раз на день, потім раз на тиждень, раз на місяць, потім коли прийде, а там зовсім слід застудив. Такі символи пам'яті недовговічні. Літні квіти і ті довше живуть.

Париж означав для мене не те, що означає сьогодні. Але навіть зараз, згадуючи про нього, я переживаю щось подібне до щастя, хоча тепер я твердо знаю, що щастя — це не для мене. Я не заслуговую на нього, та й не прагну до нього.

Життя тим і цікаве, що в ній сни можуть стати дійсністю.

Люди мріяли хоча б про невеликий перепочинок. Крім того, Клондайк був новим північним центром, і їм хотілося пожити трохи в цьому Золотому Місті, де золотий пісок ллється, як вода, а в танцювальних залах ніколи не припиняються веселощі.

Я нахилився і подивився ліворуч і праворуч за її спиною.
- Що там таке?
- Я шукаю крила. Адже ви мій янгол-рятівник.

Еммі не потрібні жодні засоби, щоб відволіктися. Заради того, щоб відволіктися, вона  не стала б витрачати стільки часу та енергії. Якщо вже Еммі витрачає час і енергію, то вона  чогось хоче. А якщо Еммі чогось хоче, вона хоче не просто багато. Якщо Еммі чогось хоче, вона хоче все.

Хай буде світло, коли душа у темряві!

Доля скла – розбитися.

Наші життя і наші смерті — просто безглузда випадковість. Вони не мають  жодного сенсу. Жодного призначення. Є тут і зараз, і цим треба вміти насолоджуватися. А не похмуро чекати фінішу, сподіваючись на те, що він виявиться феєричним.