- Я не знаю, чому ти це зробив, - сказав Сем. – Але я розумію, що це зробив ти… – Він скромно відвернувся. - У мене ніколи ще не було друга.
- Ми не друзі, - усміхнувся Джон, опускаючи долоню на широке плече Сема. - Ми брати!
Знаєш, хлопче, я справді довгий час думав, ніби бачу людей наскрізь. Мені дуже подобалося думати, що так воно і є...
Можна прочитати чужі думки - невелика наука! Можна з упевненістю передбачити дії будь-якої живої людини, часом мені здається, що немає нічого простішого. Але дізнатися, що насправді стоїть перед тобою, неможливо!
Це було м'яке і природне злиття двох енергій, ніби електричний струм, який довгий час ховався десь у глибині, знайшов нарешті провідник, яким міг рухатися.
Він зовсім не був предметом жіночих мрій, і кожен день, коли він проходив людними вулицями, це переконання лише посилювалося. Він не міг згадати у своєму дорослому житті жодного випадку, коли жінка глянула б на нього з цікавістю і не відвела погляду, коли вона відповіла б на його захоплений погляд. Чому це так турбує його, він не знав, оскільки таке життя без кохання, наскільки йому відомо, зустрічалося часто-густо. І Природа була добра до нього, здавалося, що, оскільки його оминув дар привабливості, вона звела до мінімуму його статевий потяг. Траплялося, він тижнями не згадував про свою вимушену цнотливість.
Якщо ти письменник, твоя біда в тому, що, хоч би як ти намагався зупинити потік думки, пов'язаний із задуманим тобою романом, твоя уява продовжує працювати; ти не можеш його вимкнути.
Такий солодкий мед, що, нарешті, він гіркий.
Надлишок смаку вбиває смак.
У найгіршому разі ми обоє однаково нещасні. Бездарна зозуля або працьовита мурашка - кінець один: старість, самотність, порожнеча. Я нічого не купила, а ти все втратив. У чому ж різниця?
І я могла б сказати, що я вас покохала,
Коли б я знала, що значить полюбити.
О, дайте мені хоч раз посентиментувати. Я так утомився бути циніком!
Найблискучіші фрази, сказані мною за все моє життя, я сказав сам собі.