Шукати того марно, хто хоче, щоб його знайшли.
(Навіщо шукати того, хто знайдено бути не хоче?)

Все моє життя — суцільне зусилля уникнути тужливої ​​одноманітності наших життєвих буднів.

Спочатку все складно. Потрібно вивчити те, що зроблено до тебе, багато тренуватись. Одного разу прийде час відпустити руки і стане просто.

Немає нічого неприємнішого, ніж втрачені ілюзії.

Я помічав, що ті, хто зневажає політику, зазвичай першими виявляються до неї втягнутими.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Творчість ніколи не зрадить і прийме тебе будь—кого – самотнього, убитого горем. Враженого розчаруванням і спустошеного. Воно, як мати обігріє, приголубить і знайде для кожного сенс життя.

Немає кращої ікони, ніж небо!

— Але ти не мусиш мене чекати. Ніколи. Дуже страшно чекати на щось.
— Це ти не розумієш, Роббі. Страшно, коли нема чого чекати.

Є люди, які б'ють, і є люди, яких б'ють. Що краще не знаю.