Шкода, що в тебе останнім часом все так лайно, життя любить періодично мачати нас головою в цю субстанцію, напевно, для того, щоб ми не розслаблялися. І якраз у той момент, коли здається, що сил більше немає, все змінюється.

Існує дурне і популярне висловлювання, що, мовляв, у суперечці народжується істина. У суперечці народжується роздратування і навіть ненависть, та якщо з цієї сумнівної матерії нічого хорошого виникнути не може.

Він вдавав, що йому подобається так звані«вільні» жінки, тому що з ними він теж може поводитися вільно. Хіба йому зрозуміти, що значить для неї прокинутися вранці і побачити в ліжку поруч Коліна? Так, вона  не вільна від чоловіка, а він, від неї, і саме тому вони обоє стали тільки кращими і щасливішими. Всі ці розмови про свободу – дурниця!

Я її люблю тому, що на світі немає  нічого схожого на неї, немає  нічого кращого, немає  ні звіра, ні рослини, ні зірки, ні людини прекраснішої.

Є гірші злочини, ніж спалювати книги. Наприклад, не читати їх.

Коли мене запитають: Хто ти?, Я впевнено відповім: Я - ніхто. Я фрагмент, уламок дзеркала світу, що майнув у твоїх руках на мить, перш ніж зникнути назавжди».

Треба — скільки кам'яної старанності у цьому слові. Треба — категоричне, треба за обов'язком, треба під страхом неприємності, покарання, покарання виконується, коли нікуди відступати — зі скреготом насильства, зі спотвореною напівусмішкою...

Ти вважаєш, що маєш право на щастя, і це теж пастка.
Які ж ми всі ідіоти! Потрібно бути настільки наївним, щоб хоч на секунду повірити, ніби ми тримаємо під контролем своє життя.

Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати.

Вероніка була скрізь. Вона  була перед очима і всередині його серця, він не міг зробити крок, щоб не помітити ковзок її золотистого волосся. Щоб не насолодитися її грайливою пустотливою усмішкою, яка змінювала простір: робила його п'яти чи десятимірним, і в цьому просторі оживало все мертве, навіть створене людськими руками, наповнювалося життєдайною енергією і воскресало. І Субота зрозумів, що він закохався у дівчину, яку бачив лише три рази. Закохався в уособлення жіночого початку, як у квітень чи березень, навесні чи сонце, в блудницю Раав чи праведну Рут. Він був вільний і не вільний одночасно, але якщо йому судилося породити сильну і ясну думку для втечі, то Вероніка була, швидше за окриляючою музою, ніж приємним тягарем. Є тягар і хрест, який веде і наказує, але не тягне вниз своїми скорботами. Є щастя в чистому вигляді, без домішки попелу та нищів. Це щастя кохання.