…добре не брехати, але іноді краще не говорити правду без необхідності брехати.

Минали дні за днями, а диспутам карася з йоржом і кінця не було. Місце, в якому вони жили, було тихе, навіть злегка зеленою пліснявою подерте, найдиспутніше сприятливе. Про що не калякай, якими мріями не задавайся — безкарність повна.

Я поганий чоловік, але дещо хороше в мені все ж таки є.

Найстрашніше безсилля - це неправильний настрій.

Якщо є Бог, то є і диявол. Обидва їдуть однією залізничною колією: один в один бік, другий — у протилежний. Так чи інакше, добро і зло врівноважують одне одного. Можна навіть сказати, що вони потрібні одне одному.«Як би ми дізналися про те, що робимо добро, якби не існувало зла, з яким його можна порівняти та побачити різницю?» — ставить собі питання Діта. І думає, що і справді в жодній іншій точці планети диявол не зміг би так розвернутися, як в Аушвіці.

... ось, скоїлося лихо, стоїть такий осиротілий другий гільдії купець перед ямою, все пропало і більше нема чого жити. Стоїть перед ямою і подумки пред'являє Богові рахунок за потраву та збитки; такий сердитий стоїть - ось-ось підніме обидва кулаки і почне лаятися, прямо в небо. А за сусіднім пам'ятником сидить навпочіпки Сатана і чекає саме цього: щоб почав сваритися. Щоб визнав, відкрито і раз назавжди: ти, Господи, вибач за вираз, просто самодур і хам, і ще безсердечний на додачу, забирайся геть, знати тебе не хочу! Сатана тільки на це й чекає: як тільки дочекається — зараз зніме копію, полетить до раюі доповість Богові:«Ну що, отримав у вухо? І ще від кого: від єврея – від твого власного уповноваженого та прокуриста! Подавай у відставку, старий: тепер я директор». Ось чого чекає Сатана; і той другогільдейський купець, стоячи над могилою, все це відчуває. Відчуває і питає себе: невже так і порадувати Сатану? Зробити риса у світі господарем? Ні, це вже вибачте. Я йому покажу. — І тут він, розумієте, починає ставити Господеві п'ятірки з плюсом, одну за одною; без жодного сенсу — на що сенс? Аби чорта образити, принизити, знищити остаточно. Іншими словами: ти, Сатана, не втручайся. Які в мене там з Богом рахунки — це наша справа, ми з ним давно компаньйони, якось порозуміємося; а ти не сунься. — Та сама думка, розумієте, що в«Йова»: єврей із Богом компаньйони.

Друже, я волію бути вбитим тобою, ніж врятованим кимось іншим.

Любі мої! Щоб отримати все це, мені потрібно зіграти як мінімум Чапаєва!

Гумор - чудовий спосіб порозумітися з дійсністю, коли вона  обрушується вам на голову.

Є речі, які справді чіпають душу. Це може бути пісня, яка змушує нас плакати. Або книга, яка відкриває нам новий погляд на світ і змушує замислитись — хай навіть і не надовго — про такі речі, про які ми просто не думали раніше. Це може бути вірш, який наповнює нас радістю життя, або танець, що змушує нас на хвилину забути про те, що колись ми всі помремо.