Нічого немає  реального та вічного, крім доброти, серцевої людської доброти. Решта минуще, як сон.

Найчастіше тяжіють оточуючих ті люди, які вважають, що вони нікому не можуть бути в тягар.

Зазвичай набагато простіше жити, не даючи світові знати, якщо щось не так.

Людина тільки своє горе любить рахувати, а щастя свого не рахує. А вважав би як слід, і побачив би, що на всяку частку його запасено.

Прожити на нашій смердючій планеті можна, тільки перегризаючи ковтки іншим. Таку можливість надає влада. Втриматися при владі можна, тільки дертися вгору. Слизька вона  дуже. Крім того, допомога потрібна, і тому кожен, хто її укосами вгору дереться, формує свою групу, яка йде з ним до самого верху або летить з ним у прірву.

Усі говорять.«Як тяжко, що ми маємо померти». Чи не дивно чути це з вуст тих, хто відчув тягар життя?

У житті більше нещастя, ніж щастя. Те, що вона триває не завжди - просто милосердя.

Ось бачиш, Розі, життя може бути таким, як ти хочеш, потрібно просто вірити в себе та сподіватися на краще!

Весь світ ділиться на два класи: одні вірять у неймовірне, як проста чернь, інші ж роблять неможливе. Інший варіант:
Світ ділиться на два класи - одні вірять у неймовірне, інші роблять неможливе.

Навіть видатним ученим не соромно почитати про себе в Інтернеті