І тут я зрозуміла: розкіш – це продуманість. Це коли з любов'ю думають про дрібниці. Коли навіть найменше не пускається на самоплив. Розкіш - це усвідомленість.

Тейтум відпив із чашки; голові та очам стало значно краще. Благословенний напій... Різні люди казали йому, що він п'є надто багато кави, що це не піде йому на користь. На його думку, всі ці люди просто заздрили і дратувалися, тому що пили дуже мало кави.

Рух скрізь,
рух скрізь.
І в повітрі птах,
і риба - у воді,
і життя
ніде без руху немає.
І Сонце
летить у хороводі планет!
Ось листя в повітрі
довго кружляють.
А падає камінь
швидше за стократ.

Людина може бути сильною рівно настільки, наскільки хоче цього.

Добре, коли художник знає, що таке конфлікт та стрес. Це багате джерело ідей. Але я переконаний, що творити у стані стресу неможливо. Стрес пригнічує творчість.

Втрату не можна пережити, її треба прожити.

Ігнорування проблеми – один із класичних способів її вирішення.

Нікому більше нічого не потрібне. Люди за інерцією заробляють гроші, завойовують жінок, продумують життєві стратегії — ніби будують власні (зовсім крихітні) імперії.

Якщо ми справді такі злі й тупі, що готові закидати один одного всіма цими чудесними водневими та нейтронними бомбочками, то, може, й на краще, якщо ми колективно накладемо на себе руки, перш ніж лізти в космос знущатися з якихось інопланетян.

Чи повернеться колись та свіжість, безтурботність, потреба любові та сила віри, які маєш у дитинстві? Який час може бути кращим за те, коли дві найкращі чесноти — безневинна веселість і безмежна потреба любові — були єдиними спонуканнями в житті?