Дуже захотілося вирвати в нього папку і спитати в лоба. Запитати, незважаючи на те, що подібне питання зовсім недоречне і, ймовірно, небезпечне. Адже людям, які присвячені таємниці мафії, амнезією хворіти не можна!
— Я й не знала, що ти так грози боїшся. Я не боюся.
— Як, дівчино, не боятися! Кожен має боятися. Не те страшно, що тебе уб'є, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.
У сфері адміністративної діяльності перша помилка і є фатальною. Давши з самого початку адміністративному бігу напрямок навскіс, він згодом все більше і більше віддалятиме його від прямої лінії.
Кожен король, кожен простий смертний тяжіє до своїх улюблених насолод, які, мабуть, повніше, ніж будь—які вчинки, відкривають таємні сторони його натури.
Усі бояться. Не вір, якщо кажуть, що не бояться – брешуть. І нічого ганебного тут немає. Думаєш, якщо хтось не боїться, то він розумний чи хоробрий? Він дурень просто. Тільки дурні нічого не бояться.