Василь Гроссман. Життя та доля
Чи любила вона його, чи любила лише його любов до себе?
Чи любила вона його, чи любила лише його любов до себе?
До двадцяти п'яти років більшість людей уже ставали повними кретинами. Ціла нація бовдурів, що збожеволіли на своїх автомобілях, жратві та потомстві.
Мені взагалі не особливо зрозуміло, що це сьогодні означає –« більшість»,« меншість». Як писав покійний Бернар-Анрі в«Мертвому листі», якщо в оркському коморі десять овець і два вовки, де тут більшість і де меншість? А як бути із сорока зеками та трьома кулеметниками?
Я не злий. Я просто не боюся говорити людям жорстоку та неприємну правду. Ми живемо у жорстокому та неприємному світі.
Над втомленою навесні пролетіла весна,
розливаючи квітів аромат.
Невтішна бабуся, ридає вона.
Так болісно плаче лише мати. Щастя дні пролетіли, як сон золотий,
І той козлик, що був так любимо,
Не повернеться до душі її скорботної, хворий,
Він у лісі вже лежить нерухомий. Як бурхливий вал сірий вовк налетів,
І, як вітер квітка, зім'яв козла.
Тільки ріжки та ніжки він зворушити не смів.
І ридає від скорботи земля.
Дивне таки досягнення людства: здатність дивитися на очевидність і не вірити своїм очам.
Йому подобається бути незрозумілим. Це ніби підносить його над оточуючими.
Напевно, найповнішим, найнапруженішим життям кожен чоловік і будь-яка жінка живуть у початкову пору свого першого справжнього кохання, особливо якщо любов цю не спотворюють маячні суспільні та релігійні забобони, успадковані від боягузливих і заздрісних старих, і вона не отруєна шлюбом.
Мати! Мене згодували свині. Не вір, якщо вони тобі скажуть, що я ніколи не любив тебе або що я втік. Це не правда. Вони згодували мене свині. Я люблю тебе. Томмі.