Чорна смуга іноді стає злітною.

У того, хто звідусіль женемо, є лише один будинок, один притулок — схвильоване серце іншої людини.

"Мить до" - це коли ти розумієш, що зараз помреш. Реакція у людей є різною. Одні лаються і лютують. Інші важко зітхають. Дехто верещать. За 12 років захоплення відеоіграми я наслухався найрізноманітніших вересків.

Набагато легше змиритися з втратою коханої людини, знаходячи втіху в тому, що вона принаймні щаслива. Адже в цьому і полягає справжнє кохання, хіба ні? У будь-якому разі, у побажанні щастя тому, кого любиш.

— Коли все минулося, то ніби й не було. Чим зараз твоє життя краще за моє? Зараз – ось що важливо. Тобі краще ніж мені? Ну?
- Так краще!
- Це чим же?
- У мене є мої спогади, я пам'ятаю! — вигукнув Леспер десь далеко, обурено притискаючи обома руками до грудей свої дорогоцінні спогади.

Хороший оратор схожий на річ з антикварного магазину — не такий, як усі і в єдиному екземплярі.

Буває так: тебе обіймають, а ти немов за мільйон миль звідси.

Товариші виховують набагато краще, ніж батьки, бо їм не властива жалість.

І ось настав понеділок, але Соні вже не було.
Уве і сам точно не знав, чому перетворився на суворого мовчуна. Чи тому, що став більше розмовляти сам із собою. Або ж помалу виживав з розуму. Сам ні-ні й думав про це. Виходило так, що не підпускає він до себе людей зі страху, як би пам'ять про дорогий її голос не потонула в гомоні їхніх сварливих голосів.

Не час і невипадок створюють близькість для людей, але лише спільність схильностей.