Вона, мабуть, Африки і в очі не бачила... але все ж таки я міг собі її уявити в Африці: Африка – це в її дусі.

Звинувачувати у своїх бідах комп'ютер — все одно що, помираючи від раку легень, звинувачувати пачку цигарок.

Узи смутку ― із найміцніших. Немає  більш тісної спільності, ніж загальне горе.

Що не кажи, а музика знецінюється не так швидко, як думки.

Люди не розуміють, що у тиранії є межі. Вони думають, я можу робити, що хочу, тільки тому, що я можу робити що хочу.

Мені здається, більшість чоловіків саме так і ставляться до розумових здібностей жінок: що жінки теж вміють думати, ось тільки їхні думки схожі на марення тяжкохворого на крайній стадії малярії.

Раніше люди ковзали по моїй душі, наносячи подряпини не глибші, ніж олівець на папері, а зараз вони тупцюють усередині мене, як у трамваї.

Тільки людині, глибоко байдужій до природи, море може здатися одноманітним.

Ми завжди знаємо, який шлях найкращий. Але слідуємо більш звичному.

Людина без сюрпризу всередині, у своїй скриньці, нецікава.