Дочка моя, якщо тобі так не подобаються неприємні люди, як ти це говориш, і ти бажаєш жити весело, не дивись ніколи в дзеркало.

Кохання стало непопулярним. Вона  не чекає подяки. Вона шляхетна. Не чекай нічого на нагороду. Вір в себе.

Коли діти засипали, він брав мене прямо стоячи на кухні, щоб не рипіти ліжком. Шлюб здавався мені інститутом, який всупереч поширеній думці вбиває в сексі все людське.

Довіра? Це саме те, що перетворює вас на мету.

Але я важкий на підйом і обплутаний безліччю внутрішніх правил, які є гальмом для моїх бажань.

- Це я зараз комсомолка. А потім хочу бути жінкою.
- Як не соромно! — гнівно вигукнула подруга. — Ні, ви чули, її мрія виявляється бути жінкою. Не льотчицею, не парашутисткою, не стаханівкою, а жінкою. Іграшкою в руках чоловіка!
— Улюбленою іграшкою, — усміхнулася Зіночка. — Просто іграшкою я не погоджуюся.

А сам мертвий-мертвий. І завтра рано вставати, бо воскресати покличуть.

Для того, щоб почати жити, доведеться спочатку навчитися відмовлятися від життя.

Краще вже померти, ніж жити за інерцією, жити життям, у якому немає  нічого, крім повторення пройденого. Померти означає перейти в невідоме. Померти - значить випробувати радість, випробувати радість при думці про те, що ти віддаєшся на милість стихії, яка набагато ширша за звичний наш розум світу, а саме абсолютному невідомому. Ось це і є радість. Але соромно і принизливо людині жити, як механізм, замкнувшись у собі зусиллям своєї волі, бути істотою, відірваною від непізнаного. У смерті немає нічого ганебного. Ганебне тільки життя, кожну мить якої нічим не заповнено, якою людина живе лише за інерцією. Життя справді може стати ганебним приниженням для людської душі. Але смерть – це не ганьба. Смерть, яка є безмежним простором, нам ніколи не вдасться заплямувати.

Лише суворістю ми можемо невсипущою
Стримати народ...
Ні, милості не відчуває народ:
Твори добро - не скаже він спасибі ;
Грабіж і страти - тобі не буде гірше.