У мене великий досвід. Я звик мати справу з найстрашнішим і найогиднішим. Не можу сказати, що став зовсім несприйнятливим — просто я звикся з сумною необхідністю не звертати уваги на несамовиті процедури, характерні для моєї професії.
Знаєш, ти маєш рацію - важко жити в сім'ї без розуміння. Але справа в тому, що це процес взаємний, вони не розуміють тебе, а ти не розумієш їх. Загалом у нашому світі з розумінням великі проблеми: за великим рахунком, ніхто нікого не розуміє. Я б навіть сказав, що людина дуже часто не розуміє саму себе...
Не ревти неможливо; напевно, знадобиться цілий тиждень, щоб виплакати мій особистий океан.
Інша річ, що цей випадок повністю підтверджує необхідність зберігати фізичну форму, адже ніколи не знаєш, у яку хвилину життя змусить тебе зробити сальто.
Майже всі люди хороші, Око, коли їх зрештою зрозумієш.
Оскільки карасі ні в цензуру своїх думок не уявляють, ні на ділянці не прописують, то в політичній неблагонадійності їх ніхто не підозрює.
Навіщо виявляти слабкість?
Щоб били сильніше?