Стефані Майер. Молодий місяць
Чи бачиш, я не можу існувати у світі, де немає тебе...
Чи бачиш, я не можу існувати у світі, де немає тебе...
Коли на тебе навалюється жах чи смертельна втома, випускай пару потроху, як паровоз. Ти все одно не зможеш вічно стримуватись, не чекай, коли твій захист розлетиться на шматки.
Те, що люди називають своєю тінню, не тінь їхнього тіла, а тіло їхньої душі.
Ті, хто снідають разом, зазвичай і сплять разом.
Я лікувався від усього, але хворів не всім...
- Не подобається мені, як живуть купці.
— А звідки б тобі знати, як вони живуть? Чи ти в гості часто ходиш до них? Відкрито людина живе у себе вдома, а як вона там живе – це тобі невідомо.
Втративши ногу чи око, людина знає про це; втративши особистість, знати про це неможливо, оскільки нема кому усвідомити втрату.
Недовіра до друзів – вершина безчестя.
Можна побачити життя як низку втрат. Тоді цінуватимеш не те, що придбав, а те, що не втратив.
Жінка, яка знаходиться поряд з чоловіком, може стати музою, що надихає його на життя, або вампіром, що висмоктує всі соки.