Фотографувати починають лише тоді, коли історія добігає кінця.

Ніхто ні в чому його не дорікав, але загальне мовчання було промовистіше за будь-які слова.

Якщо існує світло, то повинна існувати і тінь.

За певних обставин він міг би видавити«вибач» крізь зуби. Побажати ж прощення означає повернутись до минулого спиною і ніколи, навіть не мить не побажати обернутися. Слова як такі взагалі необов'язкові. Потрібний лише рух серця.

Навіть людину слабку і кволу можна в каменоломні перетворити на здоров'яка з купами м'язів.

... рано чи пізно настане день людей, що стояли в тіні, вони вийдуть із тіні на яскраве світло, і ніхто не образить їх.

Дай вистраждати вірш!
Дай вийти його! Потім,
Як вражена рослина,
Я шелестітиму листом.
Я тільки завтра буду майстер,
І тільки завтра я зрозумію,
Яке привалило щастя
Глупцю, блазню, бозна  -кому.
Велику повість покоління
Шептати, намацуючи звук,
Шептать, тремтячи від подиву
І сльози злизуючи з губ.

Тому що сам процес без любові, ніжності та довіри – це приблизно як торт без цукру, крему та прикраси – один голий корж. І начебто ситно, але ні задоволення, ні радості.

Найкращий засіб від холоду - подвійна порція віскі.

Якщо дати волю низьким пристрастям натовпу, то її вже не вгамуєш.