Кого люблять, того не дурять.

…Ні у кого не може бути більше однієї думки, навіть у так званих точних науках. Завжди у всьому, що робимо в цьому світі, ми обмежені власною суб'єктивністю. Але у нашої думки можуть бути величезні крила, якщо ми дозволимо їм розвернутися.

Існує два способи пережити зльоти і падіння — поринути в повну ізоляцію або прийняти їх як даність, як спосіб дізнатися більше про себе та інших.

Якби боги існували, як би виніс я, що я не бог?

Жінки не хочуть рівноправності. У них більше влади, коли їх пригнічують. Чоловіки їм просто необхідні як головний ворог для виправдання загальної змови. Власне, вся їхня хвалена індивідуальність тільки на цьому і будується.

Адже ті, хто завдає нещастя, теж страждають... Тих, кого кидають — усі шкодують, втішають. Але як бути з тими, хто йде?

Проблема гріха — це проблема, яку людство саме вигадала. Гріх — це стрес, якого немає. У природі немає  гріха.

———
Проблеми часто починаються через жінок. Чому? Тому що у жінок на душі гріх. Я наголошую: проблема гріха — це проблема, яку людство саме вигадала. Гріх — це стрес, якого немає. У природі немає  гріха. Ми вигадали собі гріх, тому сприймаємо його на кожному кроці, у кожному наступному житті. Оцінюючи інших, стаємо дедалі грішнішими. А грішна людина має спокутувати свій гріх через страждання. Бачите, маю. Не було б гріха, не було б стресу обов'язковості. Обов'язковість — стрес голови, який, як молотком, б'є: треба, треба, треба, він не дає нам змоги замислитися, чи потрібно це нам чи ні. У нього одна відповідь: треба!

А потім я передумала його любити. Кохання приходити і йде, а їсти хочеться завжди.

Безумець, навіщо того дня, коли я вирішив мстити, не вирвав я серця зі своїх грудей!

Страх у суспільстві вирощували та культивували цілком усвідомлено. Страх був частиною його роботи. А щоб страх підтримувався на належному рівні, його слід підживлювати певною кількістю жертв.