Хмари одна за одною линули на південь. На їхньому місці з'являлися інші, і не було їм кінця. Напевно, десь на півночі є невичерпне джерело, яке їх постачає. Рішучі люди у теплій сірій уніформі з ранку до вечора мовчки виробляють хмари . Як бджоли мед, павуки павутиння, а війни — вдів.
Чим довше люди живуть на землі, тим менш вільними та радісними вони почуваються. У міру того, як вони просуваються в часі - і накопичують досвід, майно, відносини, відповідальність і віру в безпорадність - тим далі і далі більшість з них відходить від свого природного стану буття.
Одного разу йому наснилася Лінда Лі, і потім довго не міг зрозуміти, хто вона така і що вона для нього означала. А коли він згадав, то підключився до матриці та пропрацював дев'ять годин.
Ми з'явилися надто пізно та щоб урятувати, та щоб покарати.
Одна тільки дурість здатна втримати юність, що швидко біжить, і віддалити похилу старість
Примуш їх будувати вежу, і вони відчують себе братами. Але якщо ти хочеш, щоб вони зненавиділи один одного, кинь їм макове зерно.
Все забудеться, зітреться з пам'яті, як стираються з пам'яті погані сни. Ти прокидаєшся важко дихаючи і обливаючись потім, а за п'ятнадцять хвилин не можеш згадати, що тобі снилося.
Техніка, викладена мною надалі, відрізняється від античної техніки у цьому єдиному суттєвому пункті: вона вимагає від самого сновидіння роботи тлумачення. Вона звертає увагу на те, що приходить в голову з приводу того чи іншого елемента сновидіння, що сновидить, а не тлумачу сновидіння.
Минуле може стягнути у себе, вниз, вниз, вниз; воно хоче, щоб тобі здавалося: у шелесті гілок і шепоті вітру укладений якийсь код; воно хоче, щоб тобі захотілося знову з'єднати колись зруйноване. Не вір. Це безнадійно. Минуле – не що інше, як важкий тягар. Нагромаджуючись у тобі, він тягтиме вниз, як камінь на шиї.
Сніг... він примудряється залетіти навіть у сни... навіть у літо, бо зима мені чомусь ніколи не сниться.