Вона складалася із суперечливих таємниць. Попроси його описати її, він би не зумів. Намагатися зрозуміти, що вона за людина, — все одно що брести в густому тумані через ліс ледь помітною стежкою. Якби вона була компасом, одному богові відомо, куди б він із нею заблукав.
Віра – це плід взаємин, завдяки яким ти знаєш, що тебе люблять.
Природа сповнена добрих намірів, але, як сказав Аристотель, вона може їх виконати.
Гелікон. У справжній пристрасті має бути крапля жорстокості.
Цезонія. А в коханні — трішки насильства.
- Коханці - це люди, які люблять один одного, - відповів він.
- В якому сенсі?
- В прямому.
- Тобто фізично.
— Що означає любити фізично, Люціусе? В'язати один одному шкарпетки? Милуватися чужим тілом очима? Ласкати його руками?
— Заходити один до одного.
- На якому фізичному рівні?
- Це я хотів запитати тебе!
— Спочатку визнач для себе межу фізичного. Чи ти думаєш, що є якась межа, до якої люди ще не коханці, а після якої коханці з усією визначеністю?
— Не знаю, Северусе, до чого ти хилиш, але думка більшості така, що ця межа є. Або було, чи ні.
Ви знаєте, що таке чарівність? Вміння відчути, як тобі кажуть так, хоча ти ні про що не питав. (Шарм - це здатність отримати згоду, не кажучи ні слова)
Лише нещасному потрібна його правота, щасливий хапатися за неї не буде. Причому саме ця жага власної«правоти», така властива всім нещасним, і є причиною їх нещасть.
Як і майже будь-який відчай, все почалося з видимого благополуччя.
Гора стає долиною, коли любиш!