Душа німа, вона не має  голосу, вона  не може кричати. Вона  повинна терпіти, терпіти та терпіти...

Не нудись над книгою. Якби там було що серйозне, люди давно обнялися б одне з одним.

Ми зустрілися на годину і розлучимося навіки.

Ми ненавиділи один одного, але водночас любили. А може, просто обоє любили потрахатись і не хотіли це втрачати.

... коли боязко озираєшся на ціни, стежиш за виразом обличчя, за рукою, за гаманцем, колись бути жінкою. Неможливо бути жінкою, коли чоловік гризе турбота про завтрашній день.

Якщо підеш туди, не знаючи куди, прийдеш туди, де на тебе не чекали.

Єдина мета художника – відобразити власні переживання. Але з того моменту, як твір закінчено, він живе самостійним життям і висловлює зовсім не те, що в нього було закладено.

До характеру слід ставитися як до зовнішності. Коли є почуття, у коханому не помічають ні чудасії, ні зморшок.

Ми можемо навчитися впізнавати відразу, кинувши тільки погляд на людину, з ким маємо справу.

Любов живиться уявою і тому робить нас мудрішими, ніж ми самі підозрюємо, краще, ніж нам самим здається, благороднішими, ніж ми є насправді. Вона  допомагає осягнути життя у всій його повноті; вона, і тільки вона  дозволяє нам зрозуміти інших людей та їхні стосунки як у життєвій, так і в духовній сферах. Тільки та, що чудово може жити Любов, тоді як Ненависть може все що завгодно.