Люди, які не схвалюють ваше життя — не варті вашої уваги.

— Вони тут усі божевільні! — Вигукнула мама.

— Ні, — сказав Леслі. – Вони тут усі греки.

Я бачив цікаве життя, і я бачив нудьгу. Нудьга була кращою.

Двоє чоловіків обдурюються, подаючи один одному руки. Чоловік і жінка обманюються цілуватися.

Невже, щоб щось зрозуміти, людині треба пережити катастрофу, біль, злидні, близькість смерті?!

Звичайні люди намагалися жити звичайним життям, просто меланхолія поєднувалася в них із чорним гумором.

Люди, які пішли в ілюзорний світ, гинуть для реального світу. Вони однаково що вмирають. І коли в ілюзорні світи підуть усі — а ти знаєш, цим може скінчитися, — історія людства припиниться.

Було так легко звинувачувати її у події. За те, що не боролася за нас, коли я був готовий ризикнути всім. Але насправді вона  боролася за мене, і я дозволив їй впасти. Вона  намагалася захистити мене, а я не зміг переконати її, що мені не потрібний захист. Що я б з радістю виніс каміння та стріли, послані до мене її батьком.

Не варто заглядати під чужі маски. Тому що іноді ти можеш побачити те, чого зовсім не чекаєш. Зламану геть—чисто психіку. Дощенту покалічену душу. І хворі, страшно хворі очі.

(з листа)

PS Весь день я звикаю до думки про те, що перестала бути незайманою, не ставши коханою...