Якщо душа гіпертрофована, то людина постійно живе на емоціях, у фантазіях, літає в хмарах і може«впасти» і«розбитися». Інстинкт самозбереження відсутня. Такі люди дуже часто бувають на межі душевної хвороби чи вже хворими.
А якщо гіпертрофований розум, і життя будується на холодному розрахунку, знищується душа, пригнічується дух. Людина стає подобою комп'ютера, або лічильної машинки, без душі без уяви, без кохання.

А моя і ваша душа не має  спільних точок дотику.

Щоб зробити неможливе, доводиться віддавати все без залишку.

Сильна людина у теперішньому – слабка людина у минулому. Сильними не народжуються, ми приходимо у світ слабкими, всі без винятку. Міцнімо в міру дорослішання. Сильні люди рідко визнають у собі наявність сили. Їм легше назватися слабкими, хоч би про себе. Виправдати цим пороки — хвилинні слабкості, на які має право кожен. Якщо йдемо далі, значить у нас є сила. Якщо стоїмо на місці, то знайшли в собі сили встояти на ногах. Якщо впали і плачемо, значить набираємось сил, виплакуючи сльози болю.

Райдуга - міст, що з'єднує землю і небо. Коли настане кінець світу, вона  обрушиться - після того, як диявол сяде на неї верхи.

Людей завжди розуміє бажання сперечатися, коли в тебе немає  ніякого настрою.

Майбутнє є чорним, похмурим і жахливим. Ніякого світла в кінці тунелю, а якщо воно там і є, то це зустрічний поїзд.

Мені не дуже цікаво«звичайне». Якщо ви хочете отримати уявлення про темперамент, моральні принципи та вихованість свого друга, ви повинні побачити його у виняткових обставинах, а не в рожевому світлі повсякденності. Чи можете ви оцінити небезпеку, яку представляє злочинець, спостерігаючи його поведінку протягом звичайного дня? Чи можемо ми зрозуміти, що таке здоров'я, заплющуючи очі на страшні хвороби та епідемії? Норма часто взагалі важлива.

Краще мати ґрунтовну причину для нещастя, ніж мізерну для щастя.

У стародавньому Ханаані неподалік храму стояв круглий жертовник, навколо якого були влаштовані сидіння. Це були місця для спостереження за кінцем світу. З них можна було найкраще побачити Судний: день. Таким чином, вони чекали кінця світу в одній-єдиній точці. Для них це був кінець часу, а не простору. Бо якщо кінець світу можна побачити в одній точці, це означає, що на цьому місці перестане існувати саме час. Це і є кінець світу. Простір звільняється від часу.
- Я йому про кохання, а він мені про кінець світу.
- Так і я, і ти говоримо про кохання. В серце немає простору, в душі немає часу…