Якщо ти забув: Люцифер був ангелом.

Як мало ми можемо сказати про жінок, коли щасливі. І як багато, коли нещасні.

- Далеко-далеко за сосновим бором є маленький садок. Там густа і висока трава, там великі, білі зірки болиголова, і всю ніч співає соловей, а зверху дивиться холодний кришталевий місяць, і тисове дерево простягає свої велетенські руки над сплячими.
— Ви кажете про Саду Смерті?
- Так, Смерті. Смерть має бути прекрасною. Лежати в м'якій темній землі, щоб над головою гойдалися трави, і слухати мовчання! Не знати ні вчора, ні завтра. Забути час, пробачити життя, пізнати спокій. У твоїх силах допомогти мені. Тобі легко відчинити ворота Смерті, бо з тобою Любов, а Любов сильніша за Смерть.

Якщо людина, змучена жорстокою душевною бурею, судомно опираючись натиску несподіваних лих, не знаючи, чи жива вона чи мертва, все ж таки здатна з дбайливою турботливістю ставитися до улюбленої істоти — це вірна ознака істинно прекрасного серця.

У молодості не боїшся невідомості.

Я програв, але хіба я схожий на переможеного?

Я розумію ЯК; не розумію НАВІЩО.

Париж - це єдине у світі місто, де не обов'язково бути щасливим.

Ви не уявляєте, яким багатообіцяючим стає життя, як тільки вирішиш жити виключно для себе. І наскільки здоровими стають рішення, коли їх нагадує егоїзм. На світі немає  нічого простішого - вирішити, що ви хочете або, швидше, чого вам не хочеться, і діяти відповідно.

Ми повинні виконати ще один обов'язок, більш високий, ніж вирішення проблем нашої епохи: зберегти ті з наших благ, які мають найбільш піднесений і неперехідний характер, благ, що наповнюють змістом наше життя, благ, які ми хочемо передати нашим дітям у прекраснішому і чистому у вигляді, чим отримали їх від наших предків.