І навіщо живеш на світі, навіщо народжуєш дітей, навіщо радієш їхньому сміху, їхнім іграм, якщо вони виростають нелюдами.

Втеча від себе схожа на втечу від неба. Можна звести стіни, загородиться стелею, але як воно було над твоєю головою, так там і залишиться. Так само в іграх зі своєю душею, можна виростити будь-які ілюзії, розбити всі дзеркала, але твоє обличчя все одно залишиться тим самим.

Я хворий. Я хворий на людяність.

Мої невиплакані сльози, мабуть, на серці висохли. Може, тому так і болить?

Коли дивишся Смерті в очі, головне - не сумніватися в тому, що вона не зробить тобі нічого поганого. Що її можна здолати знанням та досвідом.

Клаудія, Сучасна культура вчить нас тому, що: ... красти погано.
... працювати добре.
... багато заробляти найкраще.
... секс - це погано (принаймні якщо він "не з любові ").
... підкорятися добре (краще не роздумуючи)
... комуністи (фашисти, араби, негри) погані (або найкращі, якщо я сам комуніст, фашист, араб або негр).
... бути матеріалістом погано.
... бути ідеалістом ще гіршим.
... дивитися в майбутнє без надії погано.
... бути добрим добре.
... ледаритипогано.
... змії погані (отруйні та небезпечні).
... порядок найкраще.
... бути агресивним погано.
... людина - цар звірів.
... володіти собою дуже добре.
... мати ясні цілі добре.
... підкорятися імпульсу набагато гірше.
... найкраще планувати.
... голуби добрі, а ворони погані.
... бути егоїстом погано.
... любити краще, ніж ненавидіти.
...сумувати погано.
... смерть - це погано.
... Найпростіше рішення ніколи не буває найкращим.
... віра - це добре.
... божевілля - це погано.
... кидатися вкрай погано.
... бути професіоналом найкраще.
... обов'язково треба, щоб тебе любили.

Я добрий — і в тому моє лихо. А ще я дурень. Добрий наївний дурень. І це дуже страшно. Злий дурень теж страшно, але для інших. А бути добрим дурнем означає шкодити собі і залишатися невдахою.

Не можна вносити в історію зміни , які можуть обернутися проти нас.

Той, хто контролює себе і ні до чого не прив'язаний, і хто не цікавиться матеріальними насолодами, може через зречення досягти найвищого досконалого ступеня свободи.

Єдине, що вона точно знала, вона не хоче такого шлюбу, як у її батьків. Той факт, що Луїс та Інес прожили разом двадцять з лишком років, ще не доводив, що кожен із них був для іншого другою половиною. Бо єдине, у чому її батьки досягли успіху, так це в тому, що привчили її у всьому покладатися тільки на себе. Адже подружжя передбачає певну взаємозалежність. Не від слабкості, а через те, що згуртування робить двох людей ще сильнішим. Дві опори, що підтримують один одного, знаходять здатність витримувати більший вантаж.