Кохання, яке я відчувала до нього, була не більш ніж слабкою луною тієї, яку я впустила одного разу... і моє серце було далеко—далеко, блукаючи разом з моїм вітряним Ромео...
Мені здалося, що ці карі очі проникли мені в душу. У собаки були настільки осмислені, сповнені любові очі, що дивилися на мене так пильно й уважно, наче вони належали людині. Так—так, мені відразу здалося, що собака дивиться на мене з такою відвертою любов'ю та цікавістю, що я мало не розплакався!
Диких звірів любити не можна: що більше їх любиш, то вони сильнішими стають. А коли наберуться сил — тікають у ліс. Або злітають на дерево. Потім на дерево вище. Потім у небо. Ось чим усе кінчається. Якщо дозволиш собі полюбити дику тварюку, скінчиться тим, що тільки й дивитимешся в небо.