Потягнувшись до Емми, я ризикнув усім, що мав. І щодня я продовжував ризикувати тим, що в мене залишилося. І тим самим я поринув у світ, якого колись і уявити не міг. І в цьому світі я жив серед дивовижних людей і робив божевільні вчинки, виживаючи в неймовірних умовах. І все це тому, що я дозволив собі мати почуття до однієї дивної дівчини.
Завдавати людям зло здебільшого не так небезпечно, як робити їм надто багато добра.
... людина, яка багато грішила, — завжди розумна... Гріх — учить...
Все минеться. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а ось зірки залишаться, коли тіні наших тіл і діл не залишаться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. То чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?
- Ай яй яй! — вигукнув артист, — та невже вони думали, що це справжні папірці? Я не припускаю думки, щоб вони це зробили свідомо.
Буфетник якось криво й тужливо озирнувся, але нічого не сказав.
— Невже шахраї? — Тривожно спитав у гостя маг, — невже серед Москвичів є шахраї?
Кожен з нас має свої приховані сторони. І ніхто не знає, коли вони виявляться. Іншими словами, в тихому вирі чорти водяться. Ми знаємо один про одного рівно стільки, скільки кожен із нас готовий відкрити оточуючим. Усередині ми можемо бути зовсім іншими. Кожен з нас.
Щастя не в тому, щоб завоювати тіло жінки, а в тому, щоб стати її обранцем.
Якщо ми живемо в нашому світі, то після нього можна жити у будь-якому, хоч у пеклі.
Хоч би якою була істина, неможливо заповнити втрату коханої людини.
Ніяка істина,
Ніяка щирість,
Ніяка сила,
Ніяка доброта не можуть заповнити її.
Нам залишається лише пережити це горе і чогось навчитися,
Але ця наука ніяк не знадобиться, коли настане черга наступного раптового горя.
Мене рятує одне вміння відволікатися. Це рятує мій розум.