– Тож жити я не можу. "Краще померти стоячи, ніж жити на колінах", - урочисто сказав Шестаков. - Хто це сказав?
Справді. Знайомі фрази. Але не було сил згадати, хто і коли говорив ці слова. Все книжкове було забуте. Книжковому не вірили.
Будь-який алмаз здається великим, доки не відшліфований.
Тому що вовчиця каже своїм вовченятам:«Кусайте як я» і цього достатньо, і зайчиха вчить зайчат:«Втікайте як я», і цього теж достатньо, але людина вчить дитинчата:«Думай, як я», а це вже злочин...
Вона пристрасно любила читати і вважала, що читання - праця з найблагородніших; письменницьку ж роботу вона, навпаки, називала пустою тратою часу, дитячим потуранням своїм примхам, справою ще ганебнішим, ніж малювання пальцем, - а читати любила, вважаючи читання безкорисливим заняттям, джерелом знань і натхнення. Мабуть, вона шкодувала нещасних дурнів, змушених витрачати все життя на писання, щоб усім потім вистачало книжок. Читання, крім того, допомагає знайти впевненість і легкість у розмовній мові, без чого висловлювати свою думкупро те, що відбувається, просто неможливо.
Ця книга не "з привітом". "З привітом" бувають лише тупоголові руді дівиці в комедіях п'ятдесятих років.
Але не в одних віршах поезія: вона розлита скрізь, вона довкола нас... Подивіться на ці дерева, на це небо — віє всюди красою і життям; а де краса та життя, там і поезія.
Мрії вмирають, синку. Ті немислимі, дикі казки, які змушують жити — неможливі, нездійсненні. Мої світлі сподівання мертві. Все, що я бачу, - це гнилозуба усмішка вбивці.
Наполягати на послуху без міркувань – помилка, яку багато батьків роблять у поводженні з дітьми... Все, що потрібно робити дітям, – виконувати свої обов'язки, слухати прості накази:«Йди, коли тебе звуть» та«Роби, що тобі кажуть!». Але мудрий батько потурає бажанню незалежності і поступово перетворюється з пана та повелителя на друга та порадника своїй дитині.
Її серце із затверділого попелу не піддавалося найсильнішим ударам повсякденності, але поступилося першим натиском ностальгії.
Для нормальних людей вилити комусь душу - завжди велике полегшення.