Чи не слід раз назавжди відмовитися від усякої туги по батьківщині, від усякої батьківщини, крім тієї, яка зі мною, пристала як срібло морського піску до шкіри підошв, живе в очах, у крові, надає глибини і далечі задньому плану кожної життєвої надії?

Мовчи. Дивись на зірки та цінуй те, що ти живеш.

Якби я був чорт, то не мучив би людей, а зневажав би їх; чи стоять вони, щоб їх спокушав вигнанець раю, суперник бога!... Інша справа людина ; щоб кінчити зневагою, він повинен почати з ненависті!

Правда в тому, що рано чи пізно дичина стає розумнішою за мисливця. Просто для неї більше поставлено карту.

Великі чудеса чекають на тебе саме в цьому твоєму тілі, на цій чудовій планеті Земля, при взаємодії з іншими, у постійному пошуку нових тем для роздумів і нових людей для спілкування. Все це тут і тобі. І це чудово.

Такої плутанини, щоб людина зустріла саму себе, Час не допускає. Якщо виникає така небезпека. Час робить крок  убік. Начебто літак провалюється в повітряну яму. Ви помітили, як Машину струснуло перед нашою зупинкою? Це ми минули самих себе на шляху назад у Майбутнє.

Той, хто прожив досить довго на світі і пізнав життя, розуміє, наскільки глибоко ми зобов'язані Адаму — першому великому благодійнику людського роду. Він приніс у світ смерть.

Андрій був з нею ласкавим, називав кровиночкою, вони спочатку і не думали про дітлахів, просто жили один біля одного, насолоджуючись своєю близькістю, і тільки. Дитина могла б цьому щастю навіть завадити. Але потім якось поволі, тишком-нишком, тому що з'явилася небезпека порушення споконвічного порядку сімейної маєти, виникла звідкись тривога те, чого спочатку уникали і боялися, тепер почали чатувати — буде чи не буде? Минали місяці, нічого не змінювалося, і тоді очікування переросло в нетерпіння, потім — у страх.

Сильному немає  потреби звертати увагу на нібито образливі слова слабкого.

Прагнення завжди бути правим – ознака вульгарного розуму.