У повітрі панує аромат теплого хліба, змішаний із запахами круасанів, здоби, шоколаду та, можливо, навіть полуниці. Тільки вдихнувши все це, я вже додала три кілограми ваги.
Ось уже й ні, — заперечила Суріндер. — Усі справжні чоловіки, яких я знаю, одержимі автомобілями і тільки про них і говорять усі вихідні, що дуже нудно. А ще відпускають безглузді бороди і базікають про сайт знайомств«Тіндер» та фітнес—браслети. Такі ось у наш час справжні живі чоловіки. — Вона зробила паузу і понизила голос. — І всі вони — просто мотлох!
1980—й. Світанок. Розплющую очі. Ой... я знову прокинувся. Від ліжка страшенно смердить, але це запах будинку. Запах притулку. Дратує інше: простирадла ніби кришаться і розпадаються, і крихти дряпають шкіру. І ось воно, сонце. Суворо за розкладом. Порожнє і самовдоволене світло б'є в очі. Такий потворний. Як наглядач у тюрзі. Він мене бісить. І втомлює. Знову така втома — знову.