Він живий, я це знаю. Я відчула б, якби з ним щось трапилося. Він частина мене, а всі частинки мене живі.

- Ти не подарунок. Ти зіпсована, розпещена соплячка. Але при цьому ти чудова, прекрасна, приголомшлива дівчина, яку я тільки зустрічав. Дай мені сказати. Я не ідіот. Я знаю, як улаштований світ. У мене десять баксів у кишені, і я нічого тобі не можу дати, я це розумію. Але пам'ятаєш — стрибнеш ти і я за тобою... Я не піду, доки не побачу, що в тебе все добре. І тоді я піду.
- Все добре. І буде добре. Правда.
- Я тобі не вірю. Тебе впіймали, Розо, і ти загинеш, якщо не вирвешся. Не відразу, звичайно, адже ти сильна, але одного разу той вогник, що мене зачарував, цей вогник згасне.
- Ти не можеш мене врятувати, Джеку.
- Ні… Це можеш зробити лише ти.

— Запитання в іншому — чому він прийшов саме до Вас?
- Я не знаю.
— Ну, хоч би здогадуєтеся?
— Здогадуюсь... до мене всі ходять.
- Тобто?
— Я живу у першому під'їзді на першому поверсі у першій квартирі. До мене ходять: алкаші за склянкою, випадкові бабки в туалет, електрики за драбиною, перехожі за адресою... Ходять усі хто не потрапивши, ну?

Людина коли закохується, робить помилки. Може образити. Але його можуть образити. Але якщо є любов, то неодмінно є спосіб забути ці образи.

Чому ми віримо лише у негативне, що про нас говорять і не важливо, скільки аргументів проти?

— Я прокидаюся кожен день, знаючи, скільки б людей я не намагався врятувати, скільки б людей не вважало мене за героя, хтось ще сильніший може все змінити.

Якщо душі не вмирають, значить прощатися – заперечувати розлуку.

Я годинами вибираю туфлі, але вони мені тільки для ніг.

— А в чому сила, брате?
— А ось у чому: у грошах уся сила, брате! Гроші правлять світом, і той сильніший, у кого їх більше!
— Ну гаразд, ось багато в тебе грошей. І що ти зробиш?
- Куплю всіх!
- І мене?..

Я постараюся навчити вас, як зачарувати розум і обдурити почуття. Я розповім вам, як розлити по пляшках популярність, як заварювати славу і навіть як закупорити смерть.