—... я вважаю за неприпустиме вбивати тварин заради їжі. Ось це напевно була мила корівка, у якої було улюблене теля, вони паслися на лузі, любили одне одного. А потім прийшли люди, перерізали їй горло, а з її тільця напекли ось таких соковитих котлет! А бідолашного маленького теля вони взагалі повністю на рожні запекли!
— Ти смачно розповідаєш!

Майже всі ви були у Франції. І тому всі знають, що буде далі. Тут мої брати і чоловік, але ж і на вас усіх теж хтось чекає. Я заздалегідь одягла чорне, я хочу, щоб ви подивилися на мене. Подивіться на мене! Хто одягне жалобу за вами? Подумайте про них. Подумайте зараз.

— Що дивного в жертві?
—... це жінка.
— Іноді я шкодую, що такий дар  дістався саме тобі.

Любов і відданість подолають усі перешкоди.

Я обіцяла тобі тримати тебе за руку. Ось я й тримаю.
Ти відчуваєш? Я тебе люблю...

— Сеню, ти вже дійшов до кондиції?
— До якої?
— До потрібної...

Знання власної історії визначає нас.

— Поводьтеся як слід, і житимете.
— Говоріть, як справжня протестантка.

Сни – це важливо. Бачити їх — як відкрити вікно, провітрити небагато.

— Брехень!
— Що?
— Я багато чого можу винести, Джейк, але брехні не потерплю.
— Гаразд... Я збрехав. Я збирався поїхати, але для твого ж добра.
— Якщо хоч один чоловік повторить це знову, я виб'ю йому зуби!