— Для мене краса не така важлива, як духовний зв'язок з людиною.
- З людиною добре, а якщо вона  жаба? Тоді у вас буде душевний зв'язок із жабою.

— Я завжди все особисте життя відкладала на потім, але й не могла подумати, що це«потім» може не наступити!

Можна когось любити і все одно робити йому боляче.

Ти зухвалий, самовпевнений, нестриманий і навряд чи доживеш до заходу сонця, але ти мені подобаєшся.

— Я одружуся зараз, під час вечері.
— Так... Ну що ж, під час полонезу ви були ще вільні, під час вальсу ви заміжня, а до мазурки знову розведені. Так, цілком сучасно.

Сотні років тому Бенджамін Франклін поділився з народом своїм секретом:« Ніколи не залишай завтра те, що можна зробити сьогодні» — він був геніальним політиком і вченим... думаєте ми до нього прислухалися?
Не знаю, чому ми всі відкладаємо... Мені, здається, вся річ у страху... у страху невдач, болю, у страху бути відкинутими. Іноді ми боїмося прийняти рішення, тому що ми можемо помилитися, що якщо ми робимо непоправну помилку...
Чого б ми не боялися, правда одна — згодом, біль від того, що ми не можемо зробити переважує страх скоєння, таке відчуття, що ми носимо пухлину в голові...
Хто рано встає, тому Бог подає... хто сміливий, той і з'їв... похитнешся — програєш»... ми не можемо прикидатися незнаючими... Усі ми чули передбачення філософів, батьки попереджали нас про марну трату часу, поети вмовляли завершити все швидше, але іноді ми навчаємось на своїх помилках. Ми повинні самі робити помилки... повинні вчитися на своїх помилках.
Ми відкладаємо сьогоднішні можливості на завтра, поки нам це не набридне, поки ми не починаємо розуміти, що мав на увазі Бенджамін Франклін.
«Краще знати, ніж гадати... краще прокидатися, ніж спати»... і навіть найбільша, найпростіша помилка краще, ніж повна безініціативність і бездіяльність.

— Ця, так звана унікальна програма, нібито робить із поганих дітей добрих?
— За моїх часів такою програмою був бабулин чобіт — ефективний засіб.

Я живу за законами Періш: шукаю крапельку захоплення, трохи божевілля, все те, без чого жити не можна.

— Хіба всі переконання безглузді?
— Тільки коли застосовуються до всіх ситуацій без розбору.

— Тату, а ти закохався?
- Чому ти так вирішила?
— Ми, жінки, це відчуваємо...