— Аміноділь, як справи, здорованя?
— Тебе просять повернутись у потойбічний світ.
— Ой зараз секунду. Дозволь мені глянути на розклад. Так, вільні дати: " ніколи " і "навіть не сподівайся". Вам підходить?

— Господи, годі вже вирячитися!
— Пробач, Джеле, але вони так... стирчать.
— Заради всього святого, ти ж гей!
— Да-а... А, себто, так! Точно!

Земне життя пройшовши до половини,
Я заблукала в похмурому лісі.

Щастя за гроші не купиш. Але можна купити яхту, яка домчить тебе до нього. (Гроші не куплять тобі щастя, але вони куплять тобі яхту, на якій ти відправишся на його пошуки.)

Іноді треба йти проти всього, у що ти віриш, заради людини, яку ти любиш.

— Ти колись був ввічливим?
- У 1985. Найгірший рік мого життя.

- Це королева. Вона  ходить як завгодно.
— Будь-кому?
- Тому, хто грає.

«Повітряна в'язниця» - ось найкращий фільм. У ньому є все: Джон Малкович – для акторської гри, Ніккі Кейдж – для бойовика, Стів Бушемі – для комедії та Джон Кьюсак – для геїв. Це як шведський стіл.

Ну, ти ж знаєш, що таке федеральний уряд: їм аби списати на що-небудь витрати.

Це трохи несподівано, але життя коротке, і я буду стислий. Загалом... Я закохався. І я одружуся.