«Дорога Грейс, я пишу цей лист із важким серцем. Я точно знаю, що ти зробила і з ким це ти зробила. Нічого цього не буде згадано у звіті, проте ти повинна знати, я в курсі, що ти віддалася людині, яка є нашим заклятим ворогом. Це не просто зрада, це огидний вчинок, твій батько соромився б тебе. Щодо мене — я спустошений. Ти зрадила кожен принцип та поняття честі, дані тобі від народження та в ім'я  чого?»
- Кохання...

— Пам'ятаєш ту жінку в магазині? Ти не спробувала їй допомогти.
- Я же сказала. Це не наша справа.
— Коли одна людина ображає іншу, хіба це не наша справа?
— Я розумію, що ти говориш, але що я могла зробити?
— Якщо всі так думатимуть, то хто ж тоді подбатиме про тих, хто не може постояти за себе сам?
— Що я мала робити? Це могло скінчитися насильством.
— Є речі страшніші за насильство.
- І що ж це?
- Байдужість.

Де ви, Шмідт? Тут так пафосно, я навіть не знаю, якою вилкою себе заколоти.

Якщо людина з револьвером зустріне людину з гвинтівкою, то людина з револьвером — небіжчик. Старі мексиканські приказки.

- Який чай  ти будеш?
- У тебе їх багато?
- У нас є чорничний, малиновий, з женьшенем, з травами, зелений, зелений з лимоном, зелений з лимоном і медом, "хвора печінка", імбир і мед, імбир без меду, ваніль з мигдалем, "білий трюфель", чорниця з ромашкою, ваніль і горіхи, на сон майбутній і... Ерл Грей.
— На ходу вигадала?

— Тепер, коли я маю хтось, я не хочу, щоб думали, що я ніхто.
- Значить, якщо у мене нікого немає, я ніхто?
- Ти ніхто, поки тебе ніхто не любить.
- Страшно подумати, що колись мені подобалася ця пісня. Це гімн комплексів.

Зрештою ми можемо оцінити значення свого життя, тільки його цінністю для інших.

Мені не потрібна війна — мені потрібний мир! Бажано весь!

На щастя, насильство — не крайній захід. Крайній захід - шантаж.

— Склянка наполовину порожня чи наполовину повна?
- Ми інженери. Склянка виготовлена ​​за неправильною специфікацією.