— Спочатку я маю дещо щиро зізнатися.
- Насправді ти чоловік?
— Тільки нижче пояса, але ж тебе це не збентежить?
- Ні! Зовсім ні! Люблю дівчат із причиндалами.

Страшно відмовлятися від своїх вірувань і почуттів… Нам усім потрібне схвалення, але ви повинні вірити в те, що ваші погляди є унікальними і належать тільки вам.

— Виходить, тобі потрібні $300? Звичайно, я міг би тобі дати $300. Та я не дам.
- Не даси?
— Гілісе, вдовби собі на думку: я — не тільки твій агент. Я не лише 10% від твоїх гонорарів. Ще я – твій друг.
- Невже?
— Чи не знати, що найкращі речі були написані на порожній шлунок? Варто таланту протоптати доріжку до нічних клубів, і йому прийде кінець.

Справа не в сапфірі, Томмі, а в тобі. Ти був проклятий.

— Я ж говорю, це не сліпа зона.
- А як це називається?
- Це туалет.
- Я не бачу туалету. Тому що це сліпа зона.
— Що взагалі можна вкрасти із туалету?
— Я не знаю: предмети гігієни, серветки, рушники для рук, трикілограмове діамантове кольє, очевидно...

Абсолютна чесність — не найдипломатичніший і найбезпечніший метод спілкування з емоційними істотами.

— Велика ймовірність, що лікар не зможе мене оживити. Ви ж не хочете вбити мене назовні?
-...
- Це було риторичне питання!

— Я вас завоюю собі за дружину. Я звик рубати з плеча.
— А я звикла до волі.
— Не турбуйтесь, ваша свобода залишиться за вас. Я моряк, я вдома не сиджу.
— А навіщо мені чоловік-моряк, що ще й не сидить удома?
— Скільки мені ще вам доводити, що кращого чоловіка, ніж я, вам не знайти?

Я так і не отримала свої гроші. Це змушує мене плакати в моєму особливому, злом, куточку душі.

Навіть сама зібрана жінка не може зібратися, коли справа доходить до кохання. Під своєю оболонкою ми вразливі і схильні до впливу!