Є допомога, яку просиш, є — яку не просиш, а є допомога, що приходить сама.

— Чи вірю я в Бога? Ти б мене назвала телеологічним екзистенційним атеїстом. Я вірю, що є розум у Всесвіті, крім деяких частин Нью-Джерсі.
— Чому я ніколи не розумію, про що ти говориш?
- Чому? А ти віриш у Бога?
— Я вірю, що там є хтось, хто стежить за нами.
— На жаль, це уряд.

Ах, бідна дівчино! У жебрацькій обстановці, та ще й за дурнем-чоловіком — вона  або обійдеться або загине.

Щастя коли вранці хочеться на роботу, а ввечері додому.

- Червоний бог  - єдиний істинний бог. Ти бачила його силу. Коли він наказує, ми підкоряємось.
— Для мене він не правдивий бог.
- Ні? Хто ж тоді твій бог?
- Смерть.

Дивись, сонце. Знаєш, чому воно таке прекрасне? Тому що воно зникає.

- Порада наостанок?
— Спробуй вижити.

- Мерлін, у тебе є якісь таланти?
— Ні, зате від природи я добродушний і чуйний.

Дівчинко, чого ти хочеш, щоб тобі відірвали голову чи поїхати на дачу?

— Він зробив кар'єру на тому, що виставляв людей дурнями. Кожен із них міг бажати йому смерті.
— Вірячи в подібні забобони, вони звертаються до нелогічних пояснень, як до способу отримати контроль у страшному та нестабільному світі.
— Вони дурні!
— Це лаконічніше визначення.