— Ми зустрічалися десь? — Не знаю, навряд... — Може, на Анджелес Плаза? — Так, так, це моє улюблене місце у місті. — Так, звичайно, там ці паркування, але... — Так, я з вами згоден. — Гадаю, я вас там бачила. — Правда? — Так. — А я вас ні. — Не туди дивилися.
Зак (протягуючи кулак Бреннан): — Ти повинна вдарити своїм кулаком на мою. Бреннан: — Навіщо? Зак: Це широко поширений жест спільного успіху... Енжела: Люблю, коли ви обидва граєте у звичайних людей!
Коли ти молодий, ти розважаєшся за повною програмою, а коли стаєш старшим, приходить страх. Страх переламати собі кістки чи розбити серце. Ти десять разів подумаєш, перш ніж стрибнути. Адже не завжди внизу є хтось, хто зловить тебе, а в житті немає страховки. В який же момент зникла нерозсудливість і з'явився страх?