— Якби ти хотів попрацювати на самоті, міг би просто сказати. Навіщо брехати?
— Брехати цікавіше.
— А бути обдуреним не дуже.

Щоб йти в майбутнє, треба позбутися минулого.

Чесні гроші не прогорають.

Ненавиджу тих, хто нічого не хоче робити і обожнюю тих, хто працює.

Моє сонечко, златовласа Султанша. Вони вважають, що твою маму можна зламати, але їм не вистачить сили. Дивись, що зробила твоя мама-рабиня, яку всі принижують. Я позбавлюся всіх по черзі, хто стоїть між мною та Сулейманом. З Ізабеллою покінчено, черга за Ібрагімом. Потім Валіде Султан, Махідевран та Мустафа. Усі підуть з дороги один за одним. Почнеться наш Султанат: ти, я та твої брати. Водночас ми будемо дуже щасливими. Справжні господарі цього палацу це ми!

— Бачиш, моя гидка поведінка не пов'язана з моєю втратою.
- Тобто ідіот у тобі жив завжди.
— Так, мадам, а це невиліковно.

— Ви витрачаєте гроші так, ніби завтра не буде...
— А його не буде. Моє завтра було вчора.

— Джинси існують, щоб наголошувати на зад. А вихідний матеріал маєш!
— Просто скажи, що в мене гарна дупа.
— Що ж ти завжди така нудна?!

— Синку, чим ти займаєшся в цьому будинку за нашої відсутності?
— Ми просто танцюємо...
— У країні, де навіть не можна голосно чхнути, щоби не потрапити під кримінальний кодекс, він просто танцює...

— На вашу думку, це погано?
- Погано!
- Чому?
— Бо не добре!