- Суцільна хімія. Ти читав етикетку?
- Ні. Я прочитав«пиріг», а решту просто«бла-бла-бла».

Два тижні, ось і все, що ми мали. Два тижні, щоб закохатися в тебе по вуха. А тепер ми розлучаємося на рік, але що нам рік розлуки, якщо ми мали ці два тижні.

My car – кирдик… I go to Chicago…

Чорт! Гаразд. Можливо, тут є щось типу вікна, через яке ми могли пролізти. Або щось типу ручки, яку можна вирвати за допомогою надприродної сили. Як я про це не подумав?

- Тедді, ні!
— До біса дієту, я голодний.
— Це не їжа, це картон, лак та фарба.
- Мені начхати!

— Школа Рівердейла відчинила свої двері 1941 року...
— Мабуть, з того часу її й не ремонтували.

- Насправді, немає  жодного завтра.
- Чому?
— Тому що є сьогодні. Сьогодні.

- Це все реально?
— Якщо ти в це віриш, то реально.

У мене така бездоганна репутація, що мене вже давно настав час скомпрометувати.

— Ти гарна, у тебе має бути хтось... Хочеш сказати, що ніхто не прижився?
— Хочу сказати, що довкола одні«ніхто».