Без особи. Кастор Трой
Не люблю, коли ти йдеш, але люблю дивитись на тебе ззаду.
Не люблю, коли ти йдеш, але люблю дивитись на тебе ззаду.
Згадую своїх шкільних учителів. У нас була така приказка:«Хто сам не вміє нічого робити, вчить інших, а хто й інших вчити не може, викладає фізкультуру».
Бетті та Вероніка, відтоді й назавжди, вони стали Бі та Ві.
Знати, що у вас є, знати, що вам потрібно, знати, без чого можна обійтися - це і є контроль та облік.
— Бо-то! Уся ваша Росія болото!
- Може допоможемо, га?
— Мої ручки не казенні... Тьху!
— Тиріон із дому Ланністерів, королева-регент звинувачує вас у вбивстві короля. Ви вбили короля Джоффрі?
- Ні.
- А ваша дружина леді Санса?
- Мені це невідомо.
— Як же, на вашу думку, він помер?
— Подавився пирогом із голубами...
— Значить ви звинувачуєте пекарів?
— Та хоч голубів, тільки мене дайте спокій!
— Рушайте.
- Гей! Воу-воу-воу-воу!
— Ей-ей, рідний, вантажопідйомність і так перевищена. Ліфт не гумовий.
- Пішки.
- Так. Стоп, стоп.
— *у гніві б'є по дверях ліфта*
Сходи. Ненавиджу!
Для того, щоб завоювати серце дитини і самому доводиться ставати дитиною!