Ви просите дати Вам розпиляти череп. Аргументу«доберуся—скажу точніше» недостатньо.

— Де моя жратва виродок?

— …Найкраща ніч у моєму житті. Хто хороший хлопчик?

— Жратва.

— … Привіт, містере Вірскес.

— Їсти давай. Я залишив тобі подаруночок на дивані, щоб ти знав, як залишати нас без їжі.

Дивно, що кажуть люди, коли думають, що ти не розумієш їхню мову.

Ми будуємо своє життя з хаосу, надії та любові.

Коли я був підлітком, мій батько розповідав мені про похмуре Середньовіччя, про час, коли культурі та вченню заважали варварські ритуали та війни. З роками я зрозумів, що Середньовіччя так і не закінчилося, а страх, ненависть і жорстокість, які заважали жити нашим предкам, усе ще поряд.

Бачите, як часто буває... Таке життя проживеш, а людину, з якою поговорити хочеться, поряд і немає.

Збіги завжди дивні, на те вони і збіги.

— А як зазвичай святкують без героїну?
— Зазвичай тортом.
— Тоді давайте ширнемось тортом!

Люди вмирають через розсудливість. Одна втрачена мить... але життя — це мить! Далі нічого немає  — тож завжди живіть як у вогні.

— Коли ти зрадиш нас, я особисто виріжу тобі серце.
— Треба ж, Касе, який ти милий.