Коли зникає пам'ять, залишаються тільки почуття. Що ми дізналися не має значення. Що було на обід, куди ми їздили відпочивати... Нічого вже не важливо, але те, що ми відчуваємо, хто нам дорогий... Це важливо.

Кохання - вона  як 5 з фізики. За неї треба боротися!

Звичайно, добре мати кохану людину, але іноді так приємно сходити в кіно зі своєю подругою.

— Мені здається, нам варто поцілуватися!
— А мені іноді здається, що варто спробувати кокс, але потім гадаю, ммм... не варто!

Але пам'ятай всюди і всюди,
Вся сила карли в бороді!
Лише бороду мечем відрубаєш,
Його могутність занапастиш.

Свобода. У цьому весь сенс, але говорити про свободу та бути вільним дві різні речі.

У століття, коли нас змушують вірити, що ми можемо бути, ким захочемо, найважче залишитися собою.

— Там було лише одне вільне місце, і я віддав його багатому хлопцеві, бо він дає гроші, які ми витратимо на відкриття акушерського відділення.
— Найбільше мене лякає те, що ти можеш дивитися на хлопця, якому щойно підписав смертний вирок, і навіть не переживаєш.
— А я тут не для того, щоби переживати.

Історію пишуть ті, хто вішає героїв.

— І яка вузькість кругозору, лише найнижче в природі людини!
— Я говорю про великі і вічні зв'язки, які пов'язують усіх до одного, адже всі ми їмо, випорожнюємося, згуртовуємося і вмираємо.
— Але ж ми ще й любимо. Будуємо міста, пишемо музику, складаємо вірші — чому б не написати і про це?
- Я белетрист, а не мораліст.
— Чи не це завдання художника — людину ушляхетнити?
— Це ваше завдання, абат. А чи не моя.