Хейзелнат *** вчений.

Я не зміг нічого виправити, не зміг, бос...

- Питання перше. Де мої штани?
— Відповідь лежить на YouTub'і.

Раніше я вважав, що тільки одна стежка може привести тебе до мети, але якщо ти вибрав цю стежку, це не означає, що ти маєш відмовлятися від усіх інших.
Я зрозумів, що набагато важливіше те, що відбувається під час твого шляху - помилки, падіння, дружба.

Я ж не просто так сказала, що мені буде краще за одну. Не тому, що я так думала, а тому, що раптом я полюблю когось, і ми розлучимося, і я не зможу це пережити. Бути однією легше, тому що раптом ти зрозумієш, що не можеш без кохання, а її більше немає? Раптом тобі сподобається і ти до неї звикнеш? Що, якщо ти збудуєш своє життя навколо нього, а потім воно  зникне? Ви зможете пережити такий біль? Втрата кохання як ушкодження органу, як смерть. Різниця в тому, що смерть – це кінець. А це? Це може тривати вічно.

Ви навчили мене, що життя має палати як вогонь. Але його світло не сліпить мене, а полум'я не обпалює. Це я вогонь, я сам – вогонь.

— Та не буває такого, щоб чоловік один раз змінив. Ось те, що один раз попався, це буває.

Знаєш, в той день, коли я зважилася на це, я поклала на борт ванної два леза. Знаєш чому? Я розуміла, що коли почну стікати кров'ю, мої сили вичерпаються. І я не хотіла випустити лезо, не доробивши все до кінця. Ти можеш уявити, як треба ненавидіти це життя, щоб потурбуватися про друге лезо?

— Ви не дуже боїтеся.
— Ви не дуже лякаєте.

Найголовніше у житті — це зрозуміти, а, можливо, ще важливіше — відчути.