Нещодавно до мене прийшла ідея нового шоу. Воно називається "ігри старих". На сцену виходять три старі люди з зарядженими пістолетами, вони згадують своє життя: ким вони були, чого досягли, наскільки наблизилися до виконання своїх бажань. Переможцем стає той, хто не пустить кулю собі в лоба. Він отримає холодильник.

думки Марка:«Як би мені хотілося сказати щось співчутливе, щось людяне».
— Скажи щось, Марке. НУ СКАЖИ ХОЧ ЩО—НЕБУДЬ!!!

— Треба розширитися.

Матері теж важко зробити перший крок.

— Пам'ятаєте, ми мали урок про Моцарта?

— Так.

— І ви сказали, що він був музичним генієм.

— Він був талановитий.

— Точно. І в мене є такий самий. Він живе під моїм ліжком.

Нам лише відомо, що поняття, які ми називаємо минуле та майбутнє. Це не більше, ніж вигадка, породжена нашими базальними гангліями. Вся наша концепція часу — лише штучна конструкція.

Щоб працювати плідно, треба відпочивати.

Тіло – лише обгортка. Важливо, що в тебе всередині.

Мені здається, вона  пропускає тих, хто не має  жодної надії. Чи не поганих, а нещасних!

Ніколи не відштовхуйте від себе друзів, а ворогів тим більше.

Можливо, я наївний, але, сподіваюся, у мене є ще щось хороше, крім банківського рахунку.