У день приїзду він фехтувався на ціпках, а за ним всі почали фехтуватися. Навіть дівчатка.

Іноді мені здається, що джинси загубилися навмисне. Що це їхній останній подарунок нам. Вони знову нас подружили, навчили прощати і любити, розуміти, що чари нашого життя в тому, щоб усім ділитися. В останній день літа, дивлячись, як море зливається з небом, я раптом зрозуміла, що бачу дуже знайомий колір. Трохи бляклий блакитний колір зношених джинсів.

Розумні люди не роблять висновків, ґрунтуючись на наявності рослинності на обличчі.

- Ти трохи з привітом, так?
— Ти й половини не знаєш.

Ніякого алкоголю, жодних наркотиків, жодних поцілунків, жодних татуювань, жодного пірсингу, жодних кривавих ритуалів... о, Господи, сам їм усе підказав...

Він вас кинув одного разу і кине знову. Не можна залежати від людей, які підводять вас.

— Віник — дуже галантний юнак, і прийшов до мами, щоб просити її руки дочки. А хто ж донька? Я – донька!
— Як я раніше не знала, що у нашої мами чотири доньки та одна«дочка»!

Зруйнуй міфи та легенди про мене… Вбий надії на мене…

Я готовий померти, Клеме, так я зараз щасливий...

- Я стояв там і вирушав у місце щастя! Стояв там та медитував!
— Стоп… ти просто… стояв?
- Так!
- Тобто, ти ніколи... не грав у вибивалки?
- Е-е-е.
— Знаєш, що фізична активність дуже допомагає від стресу. Наступного разу спробуй... просто пограти у«Вишибали».
— Але ж мене розмажуть!
— Ні, якщо Фенрік Фрейзер — найрозумніший учень у школі, придумає для себе тямущий шлях обходу.