- Ти дуже красива.
- Ні... Я дуже одружена.

Поки з двох люблячих людей живий хоча б один, історія їхнього кохання продовжується...

Ти знав, що божевілля дарує волю? Інакше ми просто селяни, які підкоряються законам. Я бачу, що в тебе теж живе це божевілля.

- Тут відьма! І пірат! У мене в лаві відьма з піратом!
— Тобі сьогодні щастить! Ніхто з вас чотирьох не бачив мій банк?

Люди навколо вважають, що вони знають, що таке ненависть. Брехня. Ти нічого не дізнаєшся, доки не зненавидиш себе. По справжньому.

Потрібно робити те, що вважаєш за правильне, навіть якщо тобі від цього боляче.

У бурхливих почуттів шалений кінець,
Він збігається з уявною їхньою перемогою.
Розривом злиті, порох і вогонь,
Так солодкий мед, що нарешті і бридкий.
Надлишок смаку відбиває смак.
Не будь ні марнотратником, ні скнарою:
Лише в почутті міри справжнє благо.

— Ти віриш у примар?
— Чому ти мене питаєш?
- Не знаю. Не всьому ж бути лайном, правда? Має бути найкраще місце, десь. Принаймні для таких, як ти.
— Але ж не для тебе?
— Відколи ти сюди переїхала, це і є найкраще місце.

— Наш Кастіїл не був таким, як ти, він не був слабаком!
- Ти плутаєш слабкість - з вірністю та співчуттям.

А світ не просто такий, як є. Він такий, як ми його розуміємо, так? А коли щось розумієш, то привносиш щось своє, так? І хіба саме життя, таким чином, не перетворюється на розповідь?