Насправді ти зазвичай не підходиш до дівчат, я маю рацію? Правда в тому, що ти тихий, скромний, сором'язливий, чутливий тип, але якби я ризикнула, я могла б дізнатися, який ти дотепний, сміливий, пристрасний, ніжний, відданий, безрозсудний, люблячий, трохи божевільний, трохи поганий, але ж ми, дівчата, саме на таких і западаємо.

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.

— Розслабся, Бетті, все гаразд.

— Так, Бетті. У нас все в порядку. Справжнє питання – чи ти гаразд?

— Кого ти шукаєш? Хто твій ідеал?

— По—перше, він надто скромний і не знає про свою ідеальність.

— Це я.

— Він розумний, чуйний, веселий.

— Розумний, чуйний, веселий? Я, я, я.

— Він романтичний і сміливий.

— Знову я.

— У нього гарна постать, але при цьому він не виглядає щохвилини у дзеркало.

— У мене чудова фігура, і я іноді місяцями не підходжу до дзеркала.

— Він добрий, чуйний і ніжний і не соромиться плакати.

— Ми про чоловіка говоримо?

— Він любить тварин та дітей і міняє какані пелюшки.

— А слово какане він також вживає?

— Грає на музичному інструменті та любить свою матір.

— Вилитий я, просто вилитий. Так це я.

— У мене розривається серце.

— У вас немає  серця. Якось я хотіла віддати вам своє.

На деякі запитання відповіді краще не знати.

Політика навчила мене важливим принципом: особисті проблеми не повинні відбиватися на моїх рішеннях.

— Ну, що ви скажете, пане бургомістр, про людину, яка щодня вирушає на подвиг, наче на службу?

— Я сам служу, пані. Щодня до дев'ятої ранку я мушу йти до мого магістрату. Я не скажу, що це подвиг, але взагалі щось героїчне у цьому є!

(Генрі 30, Клер 9)

— Ти одружений?

— Так.

— І яка вона?

— Розумна, гарна... що з тобою, Клер?

— Нічого. Просто я думала, що ти одружишся зі мною.
(Генрі 30, Клер 22)

— Я був на лузі сьогодні, з тобою. І ти ревнувала мене до моєї дружини.

— Я знаю. Я намагалася переконати себе, що ти одружений на товстусі з великими вусами.

— Не дивіться так!

— А ви не будьте такою гарною!