Навіть коли здавалося, що Бог залишив мене - Він був поруч, і коли здавалося, що Йому немає справи до моїх страждань - Він був поруч, а коли всяка надія на спасіння пропала - Він дав мені відпочити, а потім послав знак, що треба продовжити шлях...
Вони [батьки] так само не хочуть впустити мене в будинок, як би йшлося про великого, волохатого собаку. Він наслідить у кімнатах мокрими лапами, і до того ж він такий скуйовджений. Він у всіх крутиться під ногами. І він так голосно гавкає... Коротше кажучи, це погана тварина. Згоден... Але у цієї тварини людське життя. І, хоча він лише пес, людська душа, та ще настільки сприйнятлива — він здатний відчувати, що говорять про нього люди. Цього не може звичайний собака. І, визнаючи, що я частково і є цей пес... приймаю їх такими, якими вони є.
Жінка, коли любить, зізнається у зраді, бо хоче бути чесною. А чоловік ніколи не пробачить, бо теж кохає...
Миру не буде, поки ми віддаємо слабким вовкам!
Діти знають, що синє небо. Тепер їм треба знати, що робити, коли воно руйнується.
— …Як у сімейному житті.
- Так. Тільки тачки під час розставання не забирають половину речей.
Якби люди не хотіли продаватися, вони не продавалися б. Правильно? Знаєш, на що вони злиться? На те, що я все роблю відкрито. А якщо зляться, значить згодні. Інакше розгорнулися б і пішли.
Як треба напружувати уяву, щоб можна було назвати тебе чоловіком?
— Ви не змінилися.
- Так, нітрохи.
— Шкода, отже, ви нічого не навчилися.