— У мене до тебе питання. Відповідай на нього, і нас знову охопить пристрасть … Якщо відповідь буде правильною, то я забуду про те, як цілих 145 років сумував за тобою. Я забуду про те, скільки страждань принесла мені це кохання, я забуду про все, і ми можемо почати все спочатку. Цей момент дуже важливий для нас, тому що ми не обмежені часом... У цьому вся краса вічності, мені просто потрібна правда, хоча б один раз...
— Припини! Я вже знаю питання та знаю відповідь на нього. Щоправда, я ніколи не любила тебе. Завжди був лише Стефан.
— Товаришу підполковнику, зрозумій. Ну, це неможливо. Так не буває! Цього не може бути. Як я міг у це повірити? Я приїжджаю на виклик, там сидить дівка вся в сльозах, яка каже, що вкрали тіло її батька, який два дні тому на смерть... затремтів!