— З віком приходить мудрість.
- З віком приходить втома.

Для мене використовувати цей туалет все одно, що підкорити Еверест.

Охоче ​​вірю, тільки локшину з вух зніму!

Хто ж вам, мужикам, дав право за нас вирішувати - кого нам любити, як нам жити? Що ж ви нас за дешевки тримаєте?

— Ти маєш причину від мене піти?
— Думаю, ні …. Але й залишатися у мене теж немає  причин.

О, що говорить сніг. Люблю все нове.

- Вибач.
— Вибач?! Моя страховка не передбачає випадків передменструальної агресивності.

— Великий Зевс перетворив коханих на два дуби. Знаєш, що було потім?
— Із них збудували човен?
- Ні, їхні гілки сплелися і вони все життя провели в обіймах.
- І що?
— Кінь, Зено, кожному судилося знайти своє дерево. Навіть тобі.
— Найсильніші дерева стоять на самоті.
— Не треба постійно бути сильною, іноді корисно розслабитися.
- Що ж.

- Вибач.
- За що?
— За те, що викинув тебе з бункера. За це, ем... і за те, що не сказав про Сема.
— Ти думав, що його життя поставлене на кін.
— Так, мене обдурили.
— Я думав, що рятую Рай. Мене теж обдурили.
— Так, кажеш, ми з тобою пара гальмованих недоумків?
— Я віддаю перевагу слову«довірливі».

- Де запрошення?
- Запрошення?
- Запрошення! Чотири білі папірці з вашими іменами.
— Є сто тисяч папірців із портретом королеви. Зійде?